День української хустки
Україна… Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу, який сягає у глибину століть. А знати свій народ-це знати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам’ятати батьківську хату, знати прабабусину розмальовану скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти як реліквію.
Ось сьогодні перед нами хустини, звичайні українські хустини, а скільки таємничості в них!
На них і гроно і пелюстка, Веселі ви чи сумовиті,
Волошки, ружі є на ній... На схилах Ворскли чи Дінця -
Неначе сад наш - біла хустка Нема таких жінок на світі,
Здавна в нашій стороні. Котрим вони не до лиця!
Хустка-один із видів українського мистецтва, що є найбільш забутим сьогодні. А їх використання в домашньому побуті українців настільки різноманітне, як і рушників. У недалекому минулому хустка була необхідна і багатому й бідному , і старому,й малому. Хустка як берегиня роду була поруч із людиною від народження до останнього подиху.
Українські національні обереги – безцінна спадщина минулого.
Тому, користуючись таким чудовим святом, (7 грудня-Всесвітній день української хустки, покликане об’єднати жінок різних професій, віку, національнолстей для збереження українських традицій), ми пригадали обрядове значення української хустки, звертали увагу на загальний візерунок і орнамент, захоплювалися багатством кольорів, помітним був інтерес до звичаїв і традицій українського народу , бажання зберігати духовні надбання та використовувати їх у повсякденному житті, шанувати жінку, матір.
Із великим задоволенням організували проведення майстер- класу по виготовленню українського оберега, зважаючи на свята, які наближаються, наш вибір - це “Янгол” - символ передвісників священного, котрі супроводжують нас і допомагають, коли це необхідно.
